• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Робота з батьками

Ступені адаптації дитини до умов дошкільного закладу

Ступінь Тривалість, тижнів Характеристика
Легкий 3–4 Поведінка удитини нормалізується протягом місяця. Новачок починає спокійно чирадісно ставитися додитячого колективу, проявляє зацікавленість донавколишнього середовища. Настрій дитини бадьорий, хоча іне без незначного ранкового плачу. Апетит дещо погіршується іна кінець першого тижня досягає звичайного рівня, сон поновлюється протягом 10–15днів. Взаємини зблизькими людьми залегкої адаптації вдитини непорушуються, вона легко прощається, швидко відволікається, її цікавлять й інші дорослі. Дитина доволі активна, але незбуджена. Ставлення додітей може бути якбайдужим, так ізацікавленим. Інтерес дооточення поновлюється протягом двох – трьох тижнів заучасті дорослих. Розвиток мовлення загальмовується, але дитина відгукується івиконує певні прохання чивказівки дорослих. Докінця першого місяця внеї поновлюється активне мовлення. Зниження захисних сил організму значно невиражено, ідо кінця третього тижня вони відновлюються. Хворіє дитина небільше разу намісяць, недовше десяти днів ібез ускладнень. Ознак невротичних реакцій удитини немає. Дитина здорова, поведінка швидко нормалізується, фізіологічна адаптація відбувається природно
Середній 4–8 Дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень. Порушення вповедінці йзагальному стані дитини євиразнішими ітривалішими. Сон нормалізується лише за20–40днів. Апетит поновлюється втакі самі строки. Настрій дитини нестійкий протягом місяця, значно знижується активність, зокрема новачок стає плаксивим, малорухливим, ненамагається досліджувати нове оточення, невикористовує набутих раніше побутових навичок. Угрі дитина також незастосовує набутих навичок, гра ситуативна. Мовленнєва активність знижена. Усі ці зміни тривають протягом п’яти – шеститижнів. Ставлення дитини доблизьких емоційно-збуджене— плач, крик під час прощання, до інших дорослих— вибіркове, адо дітей, якправило, байдуже, проте може бути йзацікавленим. Захворюваність дитини— додвох разів намісяць (в адаптаційний період), небільше 12днів ібез ускладнень. Вага тіла дитини незмінюється або дещо знижується. З’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість уставленні додорослих іоднолітків, спілкування лише запевних умов. Яскраво виражені зміни всамопочутті дитини— порушення травлення, блідість, пітливість, «тіні» під очима, «палаючі» щоки тощо, особливо перед початком захворювання, зокрема гострої респіраторної інфекції
Тяжкий >8 Дитина часто і важко хворіє, одне захворювання майже без перерви змінює інше. Захисні сили організму ослаблені, іце несприятливо позначається нафізичному іпсихічному розвитку дитини. Неадекватна поведінка дитини настільки виражена, щомежує зневротичним станом. Дитина погано засинає, її сон короткий зі скрикуваннями, плачем уві сні тапробудженням усльозах. Апетит погіршується сильно інадовго, атакож можуть виникнути стійка відмова від їжі або невротичне блювання заспроби дитину нагодувати. Також можуть виникнути функціональні порушення табезконтрольні випорожнення. Дитина неспить, вона пригнічена, нецікавиться оточенням, ставиться додітей відчужено, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення доблизьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Дитина нереагує назапрошення взяти участь убудь-якій справі. Говорити нехоче, або простежується затримка мовленнєвого розвитку назначний період. Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється замаму, падає всльозах напідлогу, викликає менше хвилювань у практичних психологів ілікарів, аніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою дотого, щоз нею відбувається. Така апатія єтиповим проявом дитячої депресії, через яку погіршується загальний стан дитини. Поліпшення стану дитини відбувається вкрай повільно, протягом декількох місяців. До невротичних реакцій дитини відносять блювання, пристрасть доособистих речей, наявність страхів, некеровану поведінку, прагнення сховатися від дорослих, істеричні реакції, тремор підборіддя іпальчиків тощо

Граймо разом

1. Обирайте іграшки та ігри, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам і безпечні для життя та здоров’я вашої дитини.

2. Купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними для вашої дитини зогляду на її вік.

3. Оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов’язаних із проявами агресії, жорстокості, цинічного ставлення до загальнолюдських цінностей.

4. Спонукайте дитину до самостійності у виборі ігор та іграшок, поважайте її вибір.

5. Створіть для дитини власний ігровий осередок, у якому знайшлося б місце для різних видів ігор та іграшок; привчайте підтримувати в ньому порядок.

6. Виділяйте більше часу на спільні з дитиною ігри, не бійтеся на деякий час повернутися у дитинство.

7. Розширюйте уявлення дитини про навколишній світ та заохочуйте до відображення побаченого в іграх:

- спостерігайте за явищами та предметами, що вас оточують;

- відвідуйте музеї, театри, інші громадські місця;

- ознайомлюйте дітей з різними професіями та ін.

8. Виготовляйте власноруч разом з дітьми іграшки, пропонуйте їх для ігор.

9. Цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власноруч, використовуйте цей досвід у сімейному вихованні.

10. Розповідайте про свої улюблені в дитинстві ігри й іграшки.

11. Якщо є така змога, ознайомте з іграшками, що існували багато років тому, відвідайте місцеві краєзнавчі музеї, виставки народного мистецтва.

12. Читайте та обговорюйте сюжети казок, характери персонажів, навчайте дітей творчо відображати реальні життєві та казкові ситуації в інсценівках та театралізаціях.

13. Влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, побаченого або вигаданого сюжету.

14. Навчайте дитину гратися з іншими дітьми, встановлювати дружні стосунки, дотримуватися правил, поважати партнерів по грі тощо.

15. Відвідуйте всією родиною дитячі ігрові центри, частіше грайте разом у спортивні ігри на свіжому повітрі, організовуйте ігри з дітьми та дорослими під час родинних, дитячих свят.

Консультації для батьків дітей 5-ти річного віку,

що не відвідують ДНЗ

"Підготовка руки дитини до письма"

Підготовка руки дитини до письма починається задовго до проходу до школи. Це відбувається і тоді, коли маленьке дитинча захватує іграшку, під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців, ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій.
Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки. Іноді батьки говорять: «От піде до школи - вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вам сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити зразу.
Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно». Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов'язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м'язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому.
А як же правильно?
Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 - 2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.
Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець.
Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин.
Якщо до школи ваша дитина довго застібає ґудзики, не вміє зав'язувати шнурки, часто упускає що-небудь з рук, вам слід звернути увагу на сформованість навику письма.
Як розвинути дрібну мускулатуру руки дитини
Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.
Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.
Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.
Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.
Заводити будильник, іграшки ключиком.
Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
Різати ножицями.
Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.
Робити пальчикову гімнастику.
Малювати узори по клітинках в зошиті.
Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).
Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи.

Консультація для батьків на тему:

"Вплив народної пісні на формування національної патріотичної свідомості дошкільника"

«Народна пісня — це жива, яскрава, сповнена барв істини народна історія, яка розкриває життя народу. Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень… Україна дзвенить піснями».

М. Гоголь

Пісня така ж давня, як і мова. Вона іде поруч з людиною все життя. З піснею працюють, відпочивають, справляють весілля… З нею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. Кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх його талановиті сини та доньки.

Пісня! В ній найповніше виявилась душа народу. Народна пісня! Кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість. У давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні. Багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. У них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на допомогу сил природи. З піснею завжди народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей.

Народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. Коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає:

Ой, спи, дитя, до обіда,

Покіль мати з міста прийде

Да принесе три квіточки:

Ой первую зросливою,

А другую сонливую,

А третю щасливую…

З ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість.

У всі часи пісня на Україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. Ліричні пісні про рідний край, про калину при дорозі навчають малих українців любити свою Батьківщину, побутові пісні прилучають до традицій та звичаїв, до національної культури, а пісні про славних пращурів козаків дають змогу долучитися до історичної спадщини рідного народу, формують патріотичні почуття. Ось як бадьоро і дзвінко звучить стрілецька пісня:

Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою:

Попереду ідуть старші отамани,

Хто має охоту, хай іде з нами!

або:

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців!

А ми тую стрілецьку славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Цікавість дитини до історичної пісні, до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості з високими життєвими позиціями, духовними потребами, чинником формування національної свідомості малого українця.

Тож нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. Коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. Так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. Українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє Слово і йде з ним у майбутнє. Саме народна пісня відроджує в душах наших земляків, наших дітей любов до рідного слова, до батькової хати, до рідної землі.

"Школа молодих батьків"

В ДНЗ працює «Школа молодих батьків» (керівник Холод Л.Є.), її засідання проводяться щоквартально у вигляді круглих столів, диспутів, презентацій, учасники мають мажливість обмінятися досвідом сімейного виховання, організовується сумісна діяльность педагогів, дітей, батьків – це конкурси та розваги, родинні свята, концерти, вистави для дітей. В цих засіданнях беруть участь різні фахівці, які надають корисні поради, відповідають на запитання – це логопед, лікар, адміністрація дошкільного закладу, вихователі, вчителі початкової ланки школи, психолог.

В 2016 році в травні пройшло чергове засідання «Мудрість батьківської любові», на якому було розглянуте питання захисту прав та гідності дитини в сім’ї, секрети батьківської педагогіки. Проведене анкетування батьків «Правове виховання дитини дошкільного віку», «Школа спілкування батьків і дитини». Переглянуте музично-театралізована вистава «Ми – діти світу» (Гурток «Веселка»). Проведена гра-вікторина «Права людини – дітям», інтерактивна вправа «Казкові герої та їх права». Надана пам’ятка для батьків: «Права дитини».

/Files/images/Дети 002.jpg /Files/images/Дети 018.jpg /Files/images/Дети 042.jpg /Files/images/Дети 089.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 19